1.
О Господи, як добре, що Ти є,
Як добре, що Ти був, як добре, що Ти будеш,
Як добре, що усе життя моє
В Своїх руках голубиш!
Коли засну, то у свій час розбудиш,
Як розхвилююсь — заспокоїш Ти.
Ти, Господи, ніколи не забудеш
Мене вести.
Вести до дивокраю доброти
Безмежної і вічної любові...
Тебе душа і серце, як святі,
Хвалить готові.
Вони Тобі бажають в щирім слові
Подяку вознести.
2.
О Господи, як добре, що Ти є,
Що завжди був і завжди будеш з нами,
Як добре, що життя земне моє
Утішив щедро друзями-братами.
Вони є гарними пахучими квітками
Із Твого саду, що у небесах.
Ти їх зростив-бо власними руками
І розсадив по селах і містах,
Щоб кожен, глянувши на них, в думках
Твою прославив і любов, і велич;
Відкинув гріх, що сковує, і неміч
І забажав цвісти в Твоїх садах,
Куди земний не досягає жах
І де хвала возноситься в віках.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : пропасть - Fylhbfyjd Gfdtk С Александром я познакомился ,кажется зимой на одном из православных форумов.Как обычно,я закрывал ящик.А как заново открыл ОЧЕНЬ захотелось сделать приятное этому человеку. Надеюсь не обидел.Послал,вложив вот это :
Готово! Примите сей скромный труд. Простите, что затянул. Надеюсь, слова сего опуса ничем вас не обидели и не задели. Через пару минут адрес этого ящика будет ликвидирован. Нужно будет – придумаете как связаться.
Итак, оформите и перешлите в литстудию «Белкин». Сообщите им, что мне в сети нет опять. Вымотали меня, если честно, последние три года, а последняя история и просто добила. Ладно, сами все знаете. Адреса давал, которых нет - найдете. Можете, кстати, и не «Кружева» послать, и за одно и словечко обо мне замолвите и моих пропавших рукописях.
И, простите за наглость, просьба о скачке и пересылке ее Белкину остается – обратиться больше признаюсь и не к кому. Можете эту просьбу как и исповедь разместить на своём портале, вдруг кто и аукнется.
Всё. Возможно, прощайте! Удачи!
«Форест Гамп»
PS: Признаюсь, было интересно и приятно с Вами работать, чем с т.н. «друзьями»-земляками: не было необходимости бесконечно бегать, звонить, объяснять, выслушивать ахинею…
